Літературні течії, напрями

Авангардизм — течія в літературі та мистецтві, яка з'явилася в другому десятиріччі XX ст. та проявилася в стихійному протесті проти інших традицій в розвитку художньої культури.

Бароко — один із художніх напрямів кінця XVI — другої полов. XVIII ст., що відзначався пишною декоративністю й особливою урочистістю та багатою метафоричністю, високою емоційністю й посиленим інтересом до зображення контрастних явищ. Найчіткіше бароко проявилося в архітектурі та малярстві.

В Україні — в будівлях С. Ковніра.

В українській літературі — панегіриках, проповідницькій прозі, вертепній драмі тощо.

Бароко в художній та інтелектуальній творчості в Україні (середина XVII - XVIII ст.): "Синопсис, чи Коротке зібрання од різних літописців" (1674), козацькі літописи.

Поети-представники класичного бароко: Якуб Галатович, Лазар Баранович, Іван Величковський, Феофан Прокопович, Григорій Сковорода.

Декадентство — літературна течія в європейській літературі, мистецтві та культурі (кінця XIX — поч. XX ст.), яка проповідувала ідеї "чистого мистецтва" ("мистецтва для мистецтва"), відмежовування від соціальних конфліктів тощо.

У Галичині письменники-декаденти створили літературне угруповання "Молода муза" (1906-1909).

У Східній Україні декаденти групувалися навколо "Української хати".

Експресіонізм — одна з авангардистських течій в літературі та мистецтві першої чверті XX ст., представники якої проголошували єдинодійним духовний світ людини, що часто поданий у фантастичному чи гротескному ракурсі.

Як приклад — театральні вистави Леся Курбаса.

Імпресіонізм — течія в мистецтві (живописі, скульптурі, літературі, музиці) другої половини XIX — початку XX ст. "Пейзажне бачення" навколишньої дійсності, зображення життя соціальних низів, використання художньої деталі для передачі найменших відтінків навколишньої дійсності.

Класицизм — художній метод і напрям в європейській літературі та мистецтві XVII — поч. XIX ст., представники якого проголошували ідеальним і класичним, гідним наслідування своєрідно трактоване античне мистецтво.

В українській літературі принципи класицизму знайшли відображення у шкільній літературі, в трагікомедії Ф. Прокоповича "Владимир" та ін. творах.

Модернізм — літературний напрям в мистецтві та літературі XX ст., який відзначається новаторством, експериментом, особливістю художніх засобів для передачі своєрідності епохи тощо.

Реалізм — художній метод літератури та мистецтва, який полягає в правдивому, історично конкретному, об'єктивному і всебічному відтворенні життя.

Реалізм бере початок з епохи Відродження (XV — XVII ст.).

Другий етап реалізму припадає на епоху Просвітительства (XVII — XVIII ст.). В українській літературі реалізм почав формуватися з кінця XVIII — поч. XIX ст. Його вважають раннім, просвітительським (І. Котляревський, І. Квітка-Основ'яненко).

Третій етап у розвитку реалізму — критичний реалізм (40—90 рр. XIX ст.)

Четвертий етап — соціалістичний реалізм (20—70 рр. XX ст.).

Романтизм — художній метод і напрям в літературі та мистецтві кінця XVIII — першої пол. XIX ст.), який базується на створенні напружених сюжетів, яскравих описів, захоплюючих художніх образів, узагальнень, шо мають велике ідейно-естетичне значення.

В Україні розвиток романтизму тісно пов'язаний з творчістю Л. Боровиковського, А.Метлинського, М. Костомарова, М. Шашкевича, молодого Т. Шевченка.

Сентименталізм — художній метод і напрям в літературі XVIII ст., представники якого основну увагу звернули на глибоке відтворення переживань, почуттів і пристрастей простої, незнатної людини з метою розчулити читача, викликати сердечне співчуття і сльози у читача.

Найяскравіші твори української літератури, написані в дусі сентименталізму: повісті "Маруся", "СердешнаОксана" Г. Квітки-Основ'яненка, частково "Наталка Полтавка" І. Котляревського.

Символізм — літературно-мистецький напрям кінця XIX — поч. XX ст., що головним художнім засобом творчості обрав символи як засіб вираження незбагненної суті явищ життя і таємничих індивідуальних уявлень митця.

Футуризм — напрям в літературі (переважно поезії) і мистецтві початку XX ст., який пропагував "мистецтво майбутнього", відповідним новій добі з її технічним прогресом, новими ритмами тощо.

Лідером футуристів в українській літературі був М. Семенко, інші письменники, які прийшли в українську літературу на початку XX ст

РОМАНТИЧНА ТЕЧІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

У європейській літературі романтизм як один із провідних напрямів у літературі, науці, мистецтві виник на межі XVIIІ-XIX ст.

В українській літературі романтизм поширився у перші десятиріччя XIX ст.

Помітну роль у становленні романтичної течії в літературі відіграли: Харківська школа романтиків (Євген Гребінка, Левко Боровиковський, Іван Срезневський).

Найпопулярніші видання:

"Український альманах" (1831), "Запорожская старина" (1833-1838).

Галичина — гурток "Руська трійця" (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький).

Альманах "Русалка Дністровая" (1837).

Київська школа романтиків (А. Метлинський, М. Максимович, П. Куліш, Т. Шевченко, М.Костомаров).

Поети-романтики першої і другої половини XIX ст.: В. Забіла, Є. Гребінка, В. Петренко, О.Афанасьєв-Чужбинський, Т. Шевченко (рання творчість), С. Руданський, Ю. Федькович.

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Представники сентименталізму, їхні твори:

І. Котляревський, "Наталка Полтавка" (частково);

1. Квітка-Основ'яненко, "Маруся", "Сердешна Оксана", "Козир-дівка".

РЕАЛІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Представники реалістичної течії другої половини XIX ст:

І. Франко, О. Кониський, Б. Грінченко, І. Манжура, П. Грабовський, В. Самійленко, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий, М. Старицький, М. Кропивницький.

Реалізм, починаючи із 40-х рр. XIX ст. від творчості Т. Шевченка (пізній період), прийнято називати критичним реалізмом.

СТИЛЬОВІ ТЕЧІЇ НА ЗЛАМІ ХІХ-ХХ СТ.

У поезії кінця XIX — початку XX сторіччя знайшли своє виявлення неоромантизм, символізм, декаданс, що об'єднуються під загальним поняттям "модернізм".

Представники модернізму: В. Пачовський, М. Яцків, П. Карманський, М. Вороний, Олександр Олесь.

Письменники-імпресіоністи: М. Коцюбинський, Б. Лепкий, В. Стефаник.

СТИЛЬОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20-Х РР. XX СТ.

Символізм

Символістське угруповання "Біла студія" (1918 р.). Представники: П. Тичина (рання творчість), О.Слісаренко, М. Семенко, Я. Савченко та ін. поети.

Футуризм

Угруповання "Фламінго" (1919 р.), пізніше "Асоціація панфутуристів" ("Аспанфут").

Представники: Михайло Семенко, Гео Шкурупій, Олекса Слісаренко, Юліян Шпол.

Неокласицизм

Неокласики об'єдналися навколо журналу "Книгар" (1918-1920). Представники: М. Зеров, М.Рильський (рання творчість), М. Драй-Хмара, П. Филипович, Ю. Клен, В. Домантович та ін.

Неоромантизм

Найсильніша течія в літературі 20-х рр.

Представники: Ю. Яновський, В. Чумак, В. Еллан-Блакитний, Є. Плужник, В. Сосюра, М. Бажан (рання творчість).

МЕТОД СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

З 1934 до поч. 80-х рр. XX ст. домінуючим методом (напрямом) в українській літературі став соціалістичний реалізм.

ПОСТМОДЕРНІЗМ

З'явився в українській літературі у 80-90-х рр. XX ст.

Літературні об'єднання: "Бу-Ба-Бу", "ЛуГоСад", "Нова дегенерація", "Молоде вино", "Червона фіра" та ін.

Представники: Ю. Андрухович, О. Забужко, Є. Поликовський, Б. Жолдак, В. Ведмідь, В. Махно, Б. Щавурський, Т. Гаврилів, І. Андрусяк, С. Жадан, І. Малкович та інші письменники сучасності