Позакласний захід

Позакласний захід

«Ти  - наше  диво  калинове,

Кохана  материнська  мово!»

Мета:                   Формувати   розуміння  того,  що  українська  мова  -  наш

                               скарб,  без  якого  не  може  існувати ні народ, ні Україна

                               як держава. Розширювати знання про   красу і багатство             

                               української мови. Ознайомити дітей з   українськими   

                               обрядами і звичаями.  Пробудити   почуття  національної

                               гідності.   Виховувати любов до рідної мови, рідного краю,

                               його   традицій,  почуття    поваги  до  всього  свого,

                               українського,   бажання  розмовляти  рідною  мовою.

Обладнання.       Вишивані  рушники,  хліб,  калина,   малюнки  герба,                  

                                   прапора  України,    портрет   Т. Г. Шевченка,  плакати              

                                  «Без мови рідної, юначе,   й народу    нашого нема»,  

                                  «Пісня - душа народу»,     «Кажуть,  дитино,  що  мова 

                                   наша –  солов’їна».

Вчитель. Доброго дня! Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. І цим багатством є наша рідна мова.

Звучить  пісня  «Немає  України  без  калини…» (муз. М.Ведмедері;  сл..Г.Клок)

(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику .  Між  ними  відбувається  діалог):

  -Хто  ти,   дівчинко  маленька?

-Доня  я  Вкраїни-неньки.

Українкою  зовуся

Й  тою  назвою  горджуся.

 -А  по   чім  тебе  впізнаю?

                  -По  вкраїнському  звичаю.

                   В  мене вдача  щира  й  сміла

                   І  відвага  духу  й  тіла.

                   І  душа  моя  здорова  -                                                                                                                                       

                  Українська  в  мене  мова

-  А  скажи,  де  край  твій  рідний?    

                                       Там,  де  неба  круг  погідний,

                                       Там,  де  сонце  сяє  ясне

                                       На  вкраїнські  діти  красні.

                                       Де  лани,  степи   безкраї,

                                       Де  орел  буйний  літає.

                                       Де  високії  могили,

                                       Що  в  них   голови  зложили

                                       Мої  предки  в лютім  бою

                                       За   Вкраїну  любу  свою.

-  Як  поможеш  свому  люду?                 

                                       Пильно   все   учитись  буду,

                                       Щоб  свої  мене  любили,  

                                       А  чужі  щоби   цінили,       

                                       Щоб  про  мій  народ  питали

                                       І  Вкраїну  шанували.

                                       Ні  маєтку,  ані   труду

                                       Жалувати  я  не  буду.

                                       Щоб  народу  України

                                       Помогти  устать  з  руїни,

                                       Все  зумію  перенести,

                                       Для  Вкраїни  слави  й  честі.

                                       Господа  буду  благати,

                                       Щоб  нам  дав  добра  дождати.

Ведучий. 9 листопада – День  української  писемності  і  мови.  Це  свято  вшановує  вся  наша  держава. Суспільство  не  може  існувати  без  мови -  засобу  спілкування  між  людьми,  засобу  вираження  думки   і   передачі  досвіду  сучасникам  і наступним  поколінням.

          Ведуча. Опановувати  мову  людина  починає  з  дня  народження.  Спочатку – прислухаючись  до  слів  матері,  рідних,  згодом – вимовляючи   звуки,  склади, слова.  Протягом   життя -  змалку  і  до  останнього  подиху -  людину  супроводжує  мова.

Ведучий. Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча. Мова моя українська,батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену - просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану, не з словників насмикану.

Ти у мене із кореня – полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована, в чистій воді смакована,

Болем очей продимлена, смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону залишена в серці моїм.

Ведучий.

Потяглись до сонця віти,

Сіє музику дзвінок.

Починаймо, любі діти,

Мови рідної урок.

1-й учень.

Що за диво наша мова!

Слово тягнеться до слова,

Речення сплітається,

Думка розцвітається.

2-й учень.

Де взялося перше слово,

І яке воно було?

Може, любо-пречудово

Розлило навкіл тепло

Слово «мама»?

Дитинчатко прошептало

Ніжно: «Ма…»

І від того прапочатку

Слова кращого нема.

3-й учень.

Може, світлом світанковим

Упромінилося в кров

Мелодійно-веселкове

Слово-сонечко «любов».

4-й учень.

Чи зійшло, немов зірниця,

І розквітло, як весна,

Чисте, чисте, мов криниця,

Й щедре-щедре слово «На…»

5-й учень.

Тож станем перед Богом на коліна,

схилимо в шані голови свої,

Щоб наша мова рідна солов’їна,

Цвіла, як весняні гаї.

(на фоні мелодії Бетховена)

6-й учень. (читає)

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народна.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Величальна молитва наша у своїй нерозділеній трійці, що єси ти і Бог Любов, Бог Віра, і Бог Надія!

 Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела десь б’ють від магми, тому й вогненна така. А вночі, купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава ти.

Ведуча. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Ведучий. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

Ведуча. Історія нашої мови як і нації взагалі, надзвичайно трагічна і разом з тим повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу народу, його здатність знову й знову відроджуватись. Мова наша витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла нападки Московщини. І проте, перегорівши, дійшла до нас.

Ведучий. Нагадаємо, яких тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху рідна мова.

Ведучі зачитують життєпис української мови.

1720 рік - російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

1754 р. – Указ Катерини ІІ про заборону книгодрукування в Києво-Могилянській академії.

1796 рік - видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 р. - зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 р. - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 р. - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р. - указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 р. - закрито всі українські театри.

1914 р. - російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

1938 р. - сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 р. - Сталін видав постанову про обов’язкове вивчення російської мови 1989 р. - видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

(Музика лунає. Із глибини сцени виходять дівчата із запаленими свічками, читають "Молитву" Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Ведучий. Боляче дивитись на те, як деякі українці, навіть з освітою, не розуміють значення багатьох слів рідної мови, вживають брутальні слова, говорять неохайно, не стежать за чистотою мовлення. І не думають про те, що сміються з самих себе, зі своєї духовної убогості. Чому ж ми, великий цивілізований народ, дозволяємо собі ближнім бруднити нашу мову-нашу душу, наш скарб одвічний?

Ведуча. Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде, вірно і слухняно

 Нехай вона щоразу служить вам,

 Хоч і живе своїм живим життям.

7-й учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

8-й учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

9-й учень.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

10-й учень.

То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

11-й учень.

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.

12-й учень.

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

13-й учень.

Як ту мову можна забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

14-й учень.

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом.

15-й учень.

Доню, моя доню,

Синьоока зірко,

У житті буває

Солодко і гірко.

Як би не манили

Твої очі зваби,

Не посмій вчинити

Батьківщині зради.

16-й учень.

Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле,

І гудуть діброви.

Можеш призабути,

Запах рути-м’яти,

Але рідну мову.

Мусиш пам’ятати.

17-й учень.

Ну де ще є така чарівна пісня?

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то повіє радість і любов.

18-й учень.

Ми – українські – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх Україна.

19-й учень.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.

Ведучий. Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

(Звучить пісня про Україну)

20-й учень.

Вже кінчилось свято

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Разом.

Щастя, миру, добра.