ТЕОРІЯ  ЛІТЕРАТУРИ

• Епос - літературний рід, до якого належать твори, що відображають зовнішню дійсність у формі авторської розповіді та опису.

• Лірика - літературний рід, до якого належать твори, що відображаю внутрішній світ людини у формі ліричного монологу.

• Драма - літературний рід, до якого належать твори, в яких персонажі самі себе характеризують і виражають у формі монологів, діалогів, власних вчинків, авторське мовлення відсутнє ( лише в ремарках).

• Ліро-епос – поєднує ознаки і лірики і епосу.

Епічні  жанри:

•  Казка – невеликий епічний  твір, у якому зображено фантастичні пригоди героїв, що перемагають зло.

• Байка -  невеликий епічний  твір, який має двочленну будову: у І ч. викладається алегоричний сюжет, в якому діють алегоричні персонажі ( рослини, тварини, речі ),  а в ІІ ч. (моралі), витлумачується алегоричний зміст І ч.

• Оповідання – невеликий епічний твір, у якому зображено певну події в житті героя.

• Новела – коротке оповідання з несподіваним закінченням.

• Гумореска  - невеликий епічний твір, у якому зображено смішну пригоду в характері людини.

 • Літопис – найдавніший вид історико-мемуарної прози, що являє собою розташовані в хронологічному порядку короткі оповідання і докладні розповіді про історичні події.

 • Мемуари – твори, в яких автори розповідають про події особистого чи суспільного життя.

• Повість – середній за обсягом епічний твір, у якому персонажі зображено кілька персонажів, міститься розгорнута сюжетна лінія, порушена значна кількість життєвих проблем.

• Роман – великий за обсягом епічний твір, в якому постає ціла галерея персонажів , переплітаюся сюжетні лінії, порушене ціле коло життєвих проблем (дилогія, трилогія, тетралогія).

• Епопея – дуже великий за обсягом твір, у якому життя персонажа зображено на тлі епохи, його доля переплетена з історичною долею народу.

• Анекдот – коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий  випадок чи ситуацію з несподіваним та дотепним закінченням.

• Історичний роман – роман, побудований на історичному сюжеті і в якому широко відтворюється епоха та її діячі.

Ліро-епічні  жанри:

• Балада  - невеликий ліро-епічний твір фантастичного, героїчного або морально –етичного характеру, у якому перебіг подій є драматично напруженим і часто має трагічне закінчення.

• Співомовка – невеликий ліро-епічний твір, часто гумористичного характеру, часто побудований на анекдотичній основі.

• Поема – великий ліро-епічний твір, у якому опис життя героїв поєднується із вираженням почуттів героя чи оповідача.

• Роман у віршах – велика поема, яка розкриває внутрішній світ героя, його взаємини з реальним життям.

• Памфлет – твір публіцистичного жанру на злободенну тему, в якому гостро та експресивно, часто в сатиричній формі, висміюються негативні явища.

• Притча – старовинне повчальне алегоричне  оповідання з яскраво вираженою мораллю.

• Нарис – художньо-публіцистичний твір, де автор зображує помічені явища ним у житті дійсні факти, події.

• Монолог – роздуми вголос однієї людини.

• Інтрига – ускладнене розгортання.

• Художня деталь – виразна подробиця у творі, яка викликає  в уяві цілісне враження.

• Репліка – коротка фраза у творі, яку говорить один персонаж у відповідь на слова іншого.

• Оповідь – манера змалювання людей і подій як повідомлення від І-ї особи.

• Розповідь – спосіб викладу подій як повідомлення від ІІІ-ї особи.

Ліричні  жанри:

• Ліричний вірш – невеликий літературний твір на різні теми ( інтимні, філософські тощо).

• Ода – ліричний вірш урочистого характер, який прославляє видатну особу чи подію, хвалебна пісня на честь героя, події, країни.

• Гімн – ліричний твір, який виражає почуття колективної спільності ( національні, державні, релігійні, політичні).

• Медитація – форма філософської лірики: вірш, у якому поет висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, над баченим  і пережитим.

• Послання – літературний твір, у якому герой звертається зі своїми думками, почуттями до певного адресата.

• Елегія – ліричний вірш, у якому виражені почуття журби, смутку, меланхолії.

• Романс – ліричний вірш інтимного характеру, мелодійний, співаний, сольна лірична пісня.

• Пісня – невеликий ліричний вірш, що виконується співом.

• Епіталама – весільна пісня на честь молодих.

• Епітафія – вірш, написаний на надгробному пам’ятникові.

• Епіграма – короткий злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи  чи негативного суспільного явища.

• Псалми – пісні релігійного  змісту, що були зібрані в Псалтирі і приписувались царю Давиду.

• Пародія – сатиричний або гумористичний твір, який нагадує, імітує творчу манеру письменника або цілого літературного напряму з метою його висміяти.

• Ідилія – вірш, у якому в прикрашеному вигляді змальовується безтурботне і щасливе  життя простих людей ( селян, пастухів, рибалок) на фоні природи.

• Поезія в прозі – невеликий художній твір, написаний у прозі, але своєю емоційною схвильованістю і ритмічною організованістю мови близький до ліричних віршів.

Драматичні  жанри:

• Інтермедія – невеликий драматичний твір розважального характеру, побудований на анекдотичній основі, який виконувався між актами серйозних драм.

• Водевіль – невеличкий драматичний твір розважального характеру, побудований  на легкій любовній інтризі, сповнений пісень, танців, жартів.

• Трагедія – драматичний твір, у я кому зображено героя

Фонетичні засоби поетичної мови:

• Звуконаслідування – відтворення звуками людської мови, природних звуків та шуму.

• Алітерація – поєднання подібних приголосних. 

• Асонанс – поєднання голосних приголосних.

Способи римування :

• Парне – АА, ББ.

• Перехресне – АБ, АБ.

• Кільцеве – АБ, БА.

• Верлібр – вільний вірш, в якому відсутні рими, строфи, стопи.

• Білий вірш – вірш, у якому відсутня рима.

Тропи :

• Епітет – означення, що виділяє в предметі якусь характерну ознаку.

• Порівняння – зіставлення двох предметів з метою виявлення спільних ознака.

• Метафора – перенесення ознаки з одного предмета на інший на основі подібності чи контрасту. 

Різновиди метафори:

• Уособлення – зображення неживих предметів у вигляді живих.

• Алегорія – зображення людей у вигляді тварин, предметів, рослин («Бджола і Шершень» Г.Сковорода).

• Символ – метафора, яка в образі конкретного предмета виявляє людські переживання, почуття (Мавка – символ краси душі людини).

• Метонімія – перенесення назви одного предмета на інший на основі суміжності (читаємо Шевченка – читаємо твори Шевченка).

• Синекдоха – кількісна заміна понять (копійка кров’ю обкипіла – гроші кров’ю обкипіли).

• Оксиморон – поєднання різко контрастних понять, які ніби логічно виключають одне одного, але в дійсності дають разом  нове уявлення (рідна чужина, живий труп)

Синтаксичні  засоби поетичної мови:

• Анафора – повторення однакових звуків, слів чи фраз на початку віршових рядків.

• Епіфора – повторення однакових звуків, слів чи фраз на початку віршових рядків.

• Інверсія – змінений порядок слів у реченні.

• Антитеза – протиставлення понять (той будує, той руйнує).

• Паралелізм -  паралельне зіставлення двох явищ з різних сфер життя.

•  Еліпсис – речення, в якому пропущено деякі слова, щоб пережати схвильованість, навіяти певний настрій.

•  Перифраз – фігура, коли власне ім’я, предмет чи явище називається непрямо, а в формі опису характерних ознак (геніальний Кобзар).

• Евфемізм - заміна грубих або різких слів м’якшими (брехати – говорити неправду).

• Гіпербола – художнє перебільшення.

• Літота – художнє применшення.